Ти зайшла у червоному,
Я за столиком червоним.
І кому з нас ти більше пасуєш?
Адже тінь моя сіра
Сидить навпроти, робить вигляд, що чай п'є.
Тінь на білій стіні
Повторює нечутно мої слова.
І кому з нас ти більше пасуєш?
Адже тінь моя сіра
Сидить навпроти, робить вигляд, що чай п'є.
Крилені хмари шукають домівку,
З легкої руки розфарбовану Раєм.
Знайдемо її - ми довго шукаєм,
Десь між Атлантидой і древнім Китаєм.
Вони йдуть між дубами столітніми,
Вони йдуть вже забутою стежкою,
Їх руки вкриті інеєм,
Ім'я їм - Сни.
Думки виникають спонтанними гронами,
Згустками крові на рані розтерзаній.
Ми Рай вже знайшли на Землі розперезаній,
Рай відійшов, заховавсь між іконами -
Сидить навпроти, робить вигляд, що чай п'є.
Ты зашла в красном,
Я за столиком красным.
И кому из нас ты больше подходит?
Ведь тень моя серая
Сидит напротив, делает вид, что чай пьет.
Тень на белой стене
Повторяет неслышно мои слова.
И кому из нас ты больше подходит?
Ведь тень моя серая
Сидит напротив, делает вид, что чай пьет.
Крилени облака ищут дом,
С легкой руки раскрашенную Раем.
Найдем ее - мы долго ищем,
Где-то между Атлантидой и древним Китаем.
Они идут между дубами столетними,
Они идут уже забытой тропой,
Их руки покрыты инеем,
Имя им - Сны.
Мысли возникают спонтанными гроздьями,
Сгустками крови на ране растерзанной.
Мы Рай уже нашли на Земле распоясавшихся,
Рай отошел, спрятался между иконами -
Сидит напротив, делает вид, что чай пьет.
