Вона, яка носила у серці пустелю,
Одного разу впустила туди дощ.
Він йшов довго – цілу зиму, весну, літо,
А на осінь скінчився.
І почали в неї в серці
Цвісти лілеї.
Вона, йдучи по вулиці,
Натрапила на нього,
Що дивним поглядом дивився
Пильно в очі їй...
Сонце було низько,
А вечір холодним...
Осінь загубила останній листок
Він глибоко зітхнув і зник.
Листя довго кружляло над її головою,
І, сівши їй на плечі, промовило:
"Він прийде. Ти тільки чекай!
Він ще прийде. Ти тільки чекай!" Вітер вирвав з календаря
Останній день зими
Прийшла весна і привела
З собою його...
Але її вже не було –
Вона померла від туги
Одного зимового ранку,
З вишиваним рушником собі на весілля.
Vaughn wore yak at sertsі emptied ,
One never let tudi rains .
Vіn yshov Dovga - tsіlu winter, spring , lito ,
And skіnchivsya Osin .
I. Pocha in neї in sertsі
Tsvіsti lіleї .
Vaughn yduchi on vulitsі ,
Natrapila on Demba ,
Look Marvellous scho divivsya
Saw in Ochi їy ...
Sontse Bulo nizko ,
A Vechir cold ...
Osin ruined ostannіy sheet
Vіn gliboko zіthnuv i znik .
Leaves Dovga kruzhlyalo over її head,
I, on sіvshi їy plechі , Promova :
" Come Vіn . Tee Til'ky Czekaj !
Come Vіn slit . Tee Til'ky Czekaj ! " Viter virvav s calendar
Ostannіy day Zimmi
Priyshla spring i led
W him Yogo ...
Ale її vzhe not Bulo -
Vaughn died od taut
Zymes one wound ,
W vishivanim Towel sobі on Wedding.
