Відлуння дзеркала
нічого не знає про дзеркало,
нічого не знає про себе.
Але воно про літо знає,
і про нього розказує.
Воно має дві стежки:
білу і чорну,
воно завжди білою ходить,
і розказує, що на груші виросли груші
і впали в траву.
А на вербі груш не виросло, а виріс лелека
і впав за обрій.
Прийде від матері дивний літній сон
із сапою в руках, і всю білу стежку пересапає.
І тоді відлуння самотньо сидітиме біля дзеркала,
бо чорною стежкою ходити страшно, страшно, страшно.
Echoes of the mirror
knows nothing about the mirror,
knows nothing about himself.
But she knows about summer
and talks about it.
It has two paths:
white and black,
it always goes white,
and tells us that pears have grown on pears
and fell into the grass.
And on the willow pears did not grow, but the stork grew
and fell over the horizon.
A wonderful summer dream will come from your mother
with a sap in his hands, and the whole white path is re-sanded.
And then the echo will sit alone in the mirror,
because the black trail is scary, scary, scary.
