Як тихо шепоче він,
як ніжно втішає він
з неба ллється відчай, де є ти.
У дзеркалі знов сумна,
заплутав в моєму волоссі, твій погляд і твоя рука.
Прошу до небокраю забери,
крізь вічність свою руку простягни,
Лети...й мене забери
світ ще повний світлой доброти
я тебе благаю забери... мене забери.
Тримала тебе за руки,
і слухала шепіт вій,
мЕні замало крил, мені забракло крил
Якщо вітпустиш, не полечу.
Я бачу тебе у снах, у мріях, в бажаннях, в думках
Ти чуєш прохання і мій нестримний крик.
Прошу до небокраю забери,
крізь вічність свою руку простягни,
Лети... й мене забери
як не хочеш ти забути, і хоч час назад не повернути
мрія моя, мрія моя іще жива
я до тебе ще прийду, і ніжно-ніжно обійму..
ЛЕТИ І Я ТЕЖ ПОЛЕЧУ.
How softly he whispers,
how tenderly he comforts
despair pours down from heaven where you are.
In the mirror sad again,
tangled in my hair, your gaze and your hand.
Please take to the horizon,
stretch out your hand through eternity,
Fly ... and take me
the world is still full of bright kindness
I beg you to take ... take me.
She held your hands,
and listened to the whisper of eyelashes,
I didn't have enough wings, I didn't have enough wings
If you let go, I will not fly.
I see you in dreams, in dreams, in desires, in thoughts
You hear the request and my uncontrollable cry.
Please take to the horizon,
stretch out your hand through eternity,
Fly ... and take me
how do you not want to forget, and at least not go back in time
my dream, my dream is still alive
I'll come to you again, and gently hug ..
FLY AND I WILL ALSO FLY.
