У паралельних тонких світах
усі долоні прибиті на цвях
І повно амфор
в яких не вино
а кров
Захочеш пити – бий без зайвих промов
Не відкидають силуети тіней
В книжках немає змісту – безліч ідей
Із присмеркових зон ніхто не втече живим
Це як дивитися на сонце крізь дим
Тут пахне м’ятою ранковий туман
Останні люди звуться Єва й Адам
І наречені визирають з криниць вночі
самотніх пілігримів шукаючи
Путівники в руках тримають мерці -
по них у сутінках знаходять кінці
А зниклі без вісти складають карти доріг
й дарують всім
хто ступив за поріг
Всім подорожнім не треба Валгалл
На путь в нікуди їх ніхто не штовхав
І ти одного разу потрапиш сюди
втопивши у бетоні сірі сліди
In parallel subtle worlds
all palms are nailed to the nail
And full of amphorae
in which there is no wine
and blood
If you want to drink, fight without unnecessary speeches
Do not reject the silhouettes of shadows
There is no content in the books - a lot of ideas
No one will escape alive from the twilight zones
It's like looking at the sun through the smoke
The morning mist smells of mint here
The last people are called Eve and Adam
And brides look out of the wells at night
lonely pilgrims looking
Guides in the hands of the dead -
on them in the twilight find the ends
And the missing make road maps
and give to all
who stepped over the threshold
Not all travelers need Valhall
Nobody pushed them on the way anywhere
And you will get here one day
drowning in concrete gray traces
