Текст песни Диктант 6 - Козацький гумор

6. Козацький гумор
У народних піснях і легендах отак поетично визначалися родичі запорожця: Великий Луг — батько, Січ — мати, шабля — дружина, кінь — вірний товариш. Тобто все його життя від самісінького народження пов'язувалося з атрибутами козацької вольниці.
У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і, звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизане все життя Січі. Відомий дослідник козацтва Дмитро Яворницький писав: «З природних якостей, властивих справжньому козакові, відзначались уміння майстерно розповідати, підмічати смішні риси в інших і передавати їх у жартівливому тоні».
Цією рисою запорозьких козаків частково пояснюються й дивні прізвиська, котрі вони давали новачкам, які приходили на Січ: Непийпиво, Лупиніс, Загубиколесо, Задерихвіст тощо. Людину малого зросту вони, жартуючи, називали Махииею, великого зросту — Малютою, шибеника — Святошею. Хто в них спалив курінь, той — Палій, а хто подібний на перепічку, той — Корж.
Запорожець умів посміятися з ворога, зі смерті, із самого себе, завжди охоче кепкував із товариша. І це був сміх вільної людини, бо, як відомо, раби й пригноблені не вельми охочі до сміху.
160 слів 3 підручника

6. Cossack humor
In folk songs and legends, the relatives of the Cossacks were poetically defined in this way: Velykyi Luh - father, Sich - mother, saber - wife, horse - faithful companion. That is, his whole life from birth was associated with the attributes of the Cossack freemasonry.
Courage, cleverness, a good heart and, of course, a sense of humor, which permeated the whole life of the Sich, were valued above all in the society of the Cossacks. The well-known researcher of the Cossacks Dmytro Yavornytsky wrote: "Of the natural qualities inherent in a real Cossack, the ability to tell stories, notice funny features in others and convey them in a humorous tone was noted."
This feature of the Zaporozhian Cossacks partly explains the strange nicknames they gave to newcomers who came in January: Nepiypivo, Lupinis, Zagubykoleso, Zaderikhvist, and so on. They jokingly called a man of small stature Machia, a tall man - Malyuta, a gallows - Svyatosha. Whoever burned the hut in them is Paliy, and whoever looks like a baker is Korzh.
The Zaporozhian was able to laugh at the enemy, at death, at himself, always willingly mocked his comrade. And this was the laughter of a free man, because, as we know, slaves and the oppressed are not very willing to laugh.
160 words 3 textbooks