Колись давньо-предавньо,
Як ніхто не памятає,
У гори, у Карпати
До озер дійшов і сів,
Прийшов русич відважний,
Він скинув шолом важкий,
На камінь на спочинку
На знак поставив свій топір.
Він камінь сік, рубав той,
Він сталево ставив мури,
Щоб кожен хто ішов тудою,
Дозволу питав.
На те що тут сторожа
Спиняла все вороже
Народ фортецю - Тустань
Із подякою назвав.
Та деколи як стою
Пред старезною стіною
І мислю що ся назва
Не тому звучить.
По своїй волі стану
На славну велич гляну
Це ж віра наша
Й правда наша
Скелею стоїть.
Once upon a time,
As no one remembers
In the mountains, in the Carpathians
He reached the lakes and sat down,
The brave Russian came,
He dropped his heavy helmet,
On the stone at rest
He put his ax on the sign.
He stone juice, chopped that,
He built steel walls,
That everyone who went there,
I asked permission.
The fact that there is a guard
Stopped everything hostile
The people of the fortress - Tustan
He called with gratitude.
And sometimes as I stand
In front of the old wall
And I think that's the name
That's not why it sounds.
At will will
Look at the glorious greatness
This is our faith
And our truth
It stands on a rock.
