Текст песни Джалапіта - Відлуння дзеркала

Відлуння дзеркала
нічого не знає про дзеркало,
нічого не знає про себе.
Але воно про літо знає,
і про нього розказує.

Воно має дві стежки:
білу і чорну,
воно завжди білою ходить,
і розказує, що на груші виросли груші
і впали в траву.
А на вербі груш не виросло, а виріс лелека
і впав за обрій.

Прийде від матері дивний літній сон
із сапою в руках, і всю білу стежку пересапає.
І тоді відлуння самотньо сидітиме біля дзеркала,
бо чорною стежкою ходити страшно, страшно, страшно.

Зеркальное эхо
ничего не знает о зеркале,
Ничто не знает о себе.
Но он знает о лете,
и говорит ему.

У этого есть два трассы:
белый и черный,
Это всегда белая ходьба,
и говорит, что груши, выращенные на грушах
и упал в траву.
И будут груши не расти, но аист росла
и упал на горизонт.

Придет от странного летнего сна матери
С Сапо в руках, и весь белый след движется.
И тогда эхо одиноко сидеть возле зеркала,
Для черной тропы страшно, страшно, страшно.