Михайло Петренко
Дивлюся на небо та й думку гадаю,
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крильців не дав?
Я землю б покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подальше від світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,
І ласки у зірок і сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить;
Бо долі ще змалку здаюся не любий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Михаил Петренко
Смотрю на небо и мысль думаю ,
Почему я не сокол , почему не летаю ,
Почему мне , Боже, ты крылышки не дал ?
Я землю бы покинул и в небо взлетал !
Далеко за облака , подальше от мира ,
Искать себе судьбы , на горе привета ,
И ласки у звезд и солнца просит ,
В мире их ясном все горе утопит ;
Потому судьбы еще с детства сдаюсь не люб ,
Я работник в нее , хлопцюга приблудный ;
Чужой я в судьбе , чужой у людей :
Разве кто любит неродных детей?
