Над квадратом заковані стіни,
Бо, долаючи день, все ж побачив тебе
Серед цвіту, над світом єдину!
І вже царство сльоти вереснево тремтить,
Карить очі в бурштиновім листі,
Мов для нас знову день повернув до весни,
Недізнавшись чому такі різні.
Приспів:
Не бувають дощі випадкові,
Коли осінь зове до любові,
Розмиваючи колір печалі
На очах, що самотньо мовчали. (весь куплет – 2)
Залетить у вогні надвечір’я густе
І на вулицях сяде в тумани,
А мій погляд журби на асфальт не впаде,
Бо на мене чекає кохана.
Приспів
Над квадратом закованные стены ,
Потому , преодолевая день , все же увидел тебя
Среди цвета, над миром единую !
И уже царство слякоти сентябрьских дрожит ,
Карита глаза янтарного письме ,
Как для нас снова день вернул к весне ,
Недизнавшись почему такие разные.
припев:
Не бывают дожди случайные ,
Когда осень зовет к любви ,
Размывая цвет печали
На глазах одиноко молчали. (Весь куплет - 2)
Залетит в огне вечер густое
И на улицах сядет в туманы ,
А мой взгляд печали на асфальт не упадет,
Потому меня ждет любимая.
припев
