Ти повертайся і буду вдома я
поставлю чай і платівку Моцарта
Тобі під ноги впаду від втоми я
хай чорна зірка у небі млоститься
ой хай же млоститься нехай питається
чого прийшла Ти така невінчана?
чого надломлена? чого не каєшся?
не хочеш втіх? не кричиш у відчаї?
а Ти кажи що усе ще юна Ти
усе ще ніжна і прагнеш вічності
щоб надто легко все це придумати
щоб надто легко про це посвідчити
а я скажу що для всіх померла Ти
і спочиваєш давно на цвинтарі
давно вже все й лікарі потвердили
й веселі подружки сльози витерли
а Ти засни і пробач щасливице
оцю печаль безнадійно хворому
дивлюсь на Тебе і місяць дивиться –
у нього зовсім немає сорому
Вы возвращаетесь и будете дома, я
Положите чай и тарелку из Моцарта
Вам под ногами усталости я
Пусть черная звезда в небе рассталась
О, дайте ему распаться, пусть он спросит
Что ты пришел так?
Что сломано? Что ты не пирушь?
Не хочешь некоторое время? Не кричать в отчаянии?
И вы говорите, что все остальные это вы
Все все еще нежно и тоска для вечности
Чтобы подняться слишком легко
Слишком легко Certaintift
И я скажу, что за все умер тебя
и отдыхать в течение длительного времени на кладбище
Долгое время все и врачи подтвердили
и веселые слезы слезы вытерли
и вы падшие и простите повезло
Самоуда грусти безнадежно больна
Я смотрю на тебя, а луна выглядит -
У него нет позора вообще
