Пір’я з неба тихо розлетілось
Даючи дорогу для дощу,
Сльози неба в хмарах притаїлись,
Повернись, я все прощу.
Осінь з літом знову посварились,
Пролилась отрута слів нажаль,
Божевілля почуттів скінчились,
Залишилась лиш печаль,
І мелодія, і мелодія.
Знову на душі нема спокою,
Знову серце згадує той час,
Де літали в хмарах ми з тобою,
Де не буде більше нас.
В холоді людей один блукаю,
Місяць вішає зірок кришталь,
В смутку ночі знов тебе шукаю,
Та знайшлася лиш печаль,
І мелодія, і мелодія.
Перья с неба тихо разлетелось
Уступая дорогу для дождя ,
Слезы неба в облаках притаились ,
Вернись , я все прощу.
Осень с летом снова поссорились ,
Пролилась яд слов сожалению ,
Безумие чувств закончились ,
Осталась лишь печаль ,
И мелодия, и мелодия.
Опять на душе нет мира ,
Опять сердце вспоминает то время ,
Где летали в облаках мы с тобой ,
Где не будет больше нас.
В холоде людей друг заблудился,
Месяц вешает звезд хрусталь ,
В печали ночи снова тебя ищу ,
И нашлась лишь печаль ,
И мелодия, и мелодия.
