Запахло липнем вереснем вночі,
Спокійне небо вічне і безмежне,
Над полум’ям північної свічі
Згорає осінь вже необережно.
Щаслива ти, що так змогла піти,
Так просто, легко – це ж яка та сила!
Це нелюбов руйнує всі світи,
Ламає вщент і палить людям крила.
Приспів:
Але ти вже ніколи, більше ніколи
Не доторкнешся рук моїх,
І не будемо разом, з тобою разом –
Я втримати тебе нажаль не зміг. |2р.
За північ вже, цикади пестять слух,
Наш клен шумить, рахує вітер квіти,
Ми не разом і світ не спинить рух,
Та тільки я стомився вже летіти.
Так пусто тут, так терпко, так болить,
Це ти болиш, в мені так гучно граєш,
Моя була одну коротку мить,
А як тримаєш, міцно як тримаєш!
Приспів:
Але ти вже ніколи, більше ніколи
Не доторкнешся рук моїх,
І не будемо разом, з тобою разом –
Я втримати тебе нажаль не зміг. |2р.
Запахло июлем сентябрем ночью,
Спокойное небо вечное и бесконечное,
Над пламенем северной свечи
Сгорает осень уже по неосторожности.
Счастливая ты, что так смогла уйти,
Так просто, легко - это какая и сила
Это нелюбовь разрушает все миры,
Ломает основания и курит людям крылья.
припев:
Но ты никогда, никогда
НЕ дотронешься рук моих,
И не будем вместе, с тобой вместе -
Я удержать тебя сожалению не смог. | 2р.
За полночь уже, цикады ласкают слух,
Наш клен шумит, считает ветер цветы,
Мы не вместе и мир не остановит движение,
И только я устал уже лететь.
Так пусто здесь, так терпко, так болит,
Ты болиш, во мне так громко играешь,
Моя была одно короткое мгновение,
А как держишь, крепко как держишь!
припев:
Но ты никогда, никогда
НЕ дотронешься рук моих,
И не будем вместе, с тобой вместе -
Я удержать тебя сожалению не смог. | 2р.
