Текст песни Друге Життя - Моя історія

«Моя історія»

Я вже звик повертатись додому і нічого не чути,
Я вже звик відчувати у грудях камінь легкий, Увімкнувши Pink Floyd, забуваю про біди та муки, Але разом із тим забуваю і хто я такий.

Я блукаю у власних бажаннях про долю щасливу,
Я вважаю потрібним з’їдати себе кожен день Через те, що не можу знайти свою любу та милу Моє серце немов для Амура червона мішень

Я відкритий для цілого світу, мов книга велика, Де знаходяться дещо затерті життя сторінки
Дехто бачить у ній просто речення, дехто лиш букви
І лиш дехто уміє читати. Читати її між рядків!

Хтось вбачає в особі моїй товариша, друга,
Що завжди допоможе вірну стежку знайти,
В мене також є рідні та друзі, що вкажуть дорогу, Але хочеться, щоб по дорозі зі мною йшла ти

Залишивши позаду страждання, образи, нещастя,
Все спочатку, все знову для себе я розпочну,
І надії ніколи не втрачу, що якось зустріну ту,
З ким ніколи в житті не згадаю я про самоту

А я на речі дорослі дивлюся очима дитини
Я дивлюся крізь скло кольорове окулярів своїх,
Через те мене дехто не хоче сприймати серйозно, Але й дехто вважає своїм. Своїм мене серед чужих!

Я мов дерево в полі, стою та борюсь проти вітру, Вітру болю, страждання, що хочуть зламати мене Гілки гнуться додолу і трохи осипалось листя
І лиш десь в глибині в мене квітка надії цвіте!

Я не знаю, чи є в тому сенс, що себе я картаю, Відпустити не можу на волю проблему свою
Але знаю, що сила бажання завжди посприяє
Оживити, омріяну серцем, думку мою!

Данило Толочка, 2014 рік

"Моя история"

Я уже привык возвращаться домой и ничего не слышать,
Я уже привык чувствовать себя в моем груди, поворачивая розовый Флойд, забывая неприятности и муку, но со всеми забыть и кто я есть.

Я брожу в свои желания о судьбе счастливой,
Я считаю необходимым съесть себя каждый день, потому что я не могу найти глупое и милое сердце, как Амурская красная цель

Я открыт для всего мира, книга книга большая, где есть несколько замороженных страсти
Некоторые видит в нем просто предложение, некоторые буквы остаются
И только некоторые навыки читают. Прочитайте ее между линиями!

Кто-то видит перед лицом моего друга, друга,
Это всегда поможет верным тропу найти,
У меня также есть родные и друзья, которые указывают на дорогу, но я хочу пойти на мой путь со мной

Оставление позади страданий, изображений, страданий,
Все первое, все снова для себя, я начну,
И надеюсь, что никогда не проиграй, что как-то встретится с этим,
С кем никогда в жизни я не упоминаю себя

И я на вещах, которые взрослые смотрят на глаза моего ребенка
Я смотрю через стакан ваших цветных очков,
Из-за них некоторые не хотят серьезно воспринимать, но некоторые считают это. У меня среди незнакомцев!

Мне нравится дерево в поле, стоять и бороться с ветром, ветер боли, страдающих, которые хотят нарушить меня ветви изгибают додол и слегка высосанные листья
И это где-то в глубине цветка в надежде.

Я не знаю, в том, что я в том, что я отправляю, позволь мне пойти, я не могу выдать свою проблему
Но я знаю, что сила желания всегда способствует
Возродить, мое сердце, мое мнение!

Danilo Tolochka, 2014