Всі ми з туманно-сивої далини;
Ми із загублених в часі племен.
Я майже впевнений - знали Вони,
Що відцураємось власних імен!
Візьмем собі натомість чужі -
Перемішаємо світ зі світами.
Будем поотай точити ножі,
В страху, щоб не прийшли за нами!
Щоб завітавши не запитали:
А звідки ви сюди з'явили?
Чому на нові п'єдестали
Не стало сили?
Ті, що медалями завішані
Напевно знають: все мине!
Ретельно крупи перемішані,
Та кимось зсипані в одне.
Тримайте вище голови свої,
Предивного спектаклю свідки.
Нам би в минулі вернутись краї,
Та тільки б пригадати, звідки?
Всі ми з туманно-сивої далини;
Ми із загублених в часі племен.
І я упевнений - знали Вони,
Ми відцураємось власних імен…
Все мы с туманно-серым дали;
Мы потеряны в племенах.
Я почти уверен - они знали,
Каковы ваши собственные имена!
Взять себя вместо чужого -
Смешайте мир мирами.
Будет жить в точечных ножах,
В страхе, чтобы не прийти за нас!
Чтобы не спросить:
А куда ты пришел отсюда?
Почему на новых постаментах
Не получил силы?
Те, какие медали зависят
Определенно знаю: все будет взорвать!
Тщательно крупы смешаны,
И кто-то сидел в одном.
Держи над головами,
Ранее впечатляющие свидетели.
Мы закончим края в прошлом,
И только вспомнил где?
Все мы с туманно-серым дали;
Мы потеряны в племенах.
И я уверен - они знали,
Мы сталкиваемся с вашими именами ...
