Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози... Чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?
Не питали б люди, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нужу світом? «Нічого робить», —
Не сказали б на сміх...
Квіти мої, діти!
Нащо вас кохав я, нащо доглядав?
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...
Може, найдеться дівоче
Серце, карі очі,
Що заплачуть на сі думи —
Я більше не хочу...
Одну сльозу з очей карих —
І... пан над панами!..
Думи мої, думи мої!
Лихо мені з вами!
My thoughts, my thoughts,
Woe is me with you!
Why are they on paper
Sad rows? ..
Why didn't the wind blow you away?
In the steppe, like sawdust?
Why didn't you fall asleep famously,
How is your child? ..
Because the calamity of the world has made you laugh,
Tears were shed ... Why didn't they flood,
Didn't take out in the sea, didn't wash away in the field?
People wouldn't ask what hurts me,
Wouldn't ask why I curse fate,
What do the world need? "Does nothing" -
Wouldn't say laugh ...
My flowers, children!
Why did I love you, why did I take care of you?
Will one heart weep all over the world,
How did I cry with you? .. Maybe I guessed ...
Maybe there will be a girl
Heart, brown eyes,
What will pay for these thoughts -
I don't want to ...
One tear from the brown eyes -
And ... lord over lords! ..
My thoughts, my thoughts!
Woe is me with you!
