В присмерку саду двоє стоять,
Слово знайоме повторюють наче,
Може це ти, може це я,
Може це юність відлунює наша.
Тиша торкає струну ручая,
Тільки і він про усе не розкаже,
Може це ти, може це я,
Може це юність відлунює наша.
Приспів:
Ми тут стояли, слова в’язали,
Слова чіпляли на перелаз,
Ми тут ходили, любов водили,
Чи то кохання водило нас.
Нічка закрила крилом темноти
Щиру розмову, що зорями в’яже,
Може це я, може це ти,
Може це юність відлунює наша.
Приспів
Так захотілось за нею піти,
Випити з нею захоплення чашу,
Може це я, може це ти,
Може це юність, та жаль, що не наша.
Приспів (3)
In the twilight garden of two standing,
The word is repeated like a familiar,
Maybe it's you, maybe it's me,
Maybe it echoes our youth.
Silence touches the string surety,
Only he will tell all about,
Maybe it's you, maybe it's me,
Maybe it echoes our youth.
Chorus:
We stood there, knitting words,
Words cling to Perelaz,
We went there, they brought love,
Whether love drove us.
Nichka closed wing of darkness
Sincere conversation that binds the stars,
Maybe it's me, maybe it's you,
Maybe it echoes our youth.
Chorus
So I wanted her to go,
Drink a cup to her delight,
Maybe it's me, maybe it's you,
Maybe it's youth, and unfortunately, not ours.
Chorus (3)
