1 КУПЛЕТ
В душі горить вогонь до тебе але нещасно
131 день як зірка в небі погасла
Ти мене знаєш та я не буду мовчати
А під дощ по місту по блискучій брущадці
Знову простуда хапає і голос мій хриплий
Я знаю все пам’ятаєш думок потік дикий
Все мимо лиця проходять але вже не чіпляє
І вже ніхто не потрібен крім моїх друзів ти знаєш
А він далеко та не важливо тобі це
Лелять лелеки на південь та не важливо звідки
Куди мене занесе від цього перепою
Пяний дурман та не зі мною і не з тобою
Порой від спогадів мені аж кришу зриває
Та вже не вірю я в це напевно ти не пам’ятаєш
Як тобі це казав а ти тупо мовчала
Я просто не вигрібав куди це все пропало
2 Куплет
Просто хотів тобі щастя та бачу ти відшукала
Як манекен без почуттів тепер мені мало
Того щоб знову забутись під літрами пального
Та час летить вперед не повернути того
Щоб просто не тупити тупо як камінь до низу
Іти на дно зникнути від льодяного бризу
Мені казали дурак я не слухав просто
Вірив я як дитя тупо як недоросток
Я просто в кратері а на дні вулкану
Зникаю в лаві думок до неживого стану
Кадрами все прожите гуляє в голові
Ну а душа мало помалу тоне в пітьмі
Щось мене тягне до дна прото тисне в лещатах
Та розумію що на дні буде новий початок
Світло помалу гасне картина пропадає
Та безнадійний орган серце все памятає
1 куплет
В душе горит огонь к тебе но несчастно
131 день как звезда в небе погасла
Ты меня знаешь и я не буду молчать
А под дождь по городу по блестящей брущадци
Опять простуда хватает и голос мой хриплый
Я знаю все помнишь мыслей поток дикий
Все мимо лица проходят но уже не цепляет
И уже никто не нужен кроме моих друзей ты знаешь
А он далеко и неважно тебе
Лелять аисты на юг и неважно откуда
Куда меня занесет от этого перепоя
Пьяный дурман и не со мной и не с тобой
Порой от воспоминаний мне аж крышу срывает
И уже не верю я в это наверное ты не помнишь
Как тебе это говорил а ты тупо молчала
Я просто не выгребал куда это все пропало
2 Куплет
Просто хотел тебе счастья и вижу ты нашла
Как манекен без чувств теперь мне мало
Чтобы снова забыться под литрами горючего
Но время летит вперед не вернуть того
Чтобы просто не тупить тупо как камень вниз
Перейти на дно скрыться от ледяного бриза
Мне говорили дурак я не слушал просто
Верил я как ребенок тупо как недоросль
Я просто в кратере а на дне вулкана
Исчезаю в лаве мыслей к неживого состояния
Кадрами все прожитое гуляет в голове
Ну а душа мало помалу тонет во тьме
Что-то меня тянет ко дну прото давит в тисках
И понимаю что на дне будет новое начало
Свет медленно гаснет картина пропадает
И безнадежный орган сердце все помнит
