Сталево-сірі очі, в очах горить вогонь.
Вогонь, який щоночі, здіймається з долонь.
І ллють дощі свинцеві, і полум'я стволів
Говорять машинґвери відважних соколів
За спалену вітчизну, зруйноване гніздо
І соколять, що мати, ховала під крило.
Не за примарну славу і бряскіт нагород,
А за свою державу, свободу і народ
То плем'я соколине ховає сталь в очах
І долю батьківщини здіймає на крилах.
Соколи - українці ми - не здоланна рать
Як мовлять машинґвери, то вороги мовчать.
За спалену вітчизну, зруйноване гніздо
І соколять, що поки, не стануть на крило.
Не за примарну славу і бряскіт нагород,
А за свою державу, свободу і народ.
За спалену вітчизну, зруйноване гніздо
І соколять, що мати, ховала під крило.
Не за примарну славу і бряскіт нагород,
А за свою державу, свободу і народ.
Стально-серые глаза, в глазах горит огонь.
Каждую ночь огонь поднимается с ладоней.
И льют дожди свинцовые, и пламя стволов
Говорят машингверы отважных соколов
За сожженное отечество, разрушенное гнездо
И соколят, что мать прятала под крыло.
Не за призрачную славу и бряцание наград,
А за свое государство, свободу и народ
Это племя соколиное прячет сталь в глазах
И судьбу родины поднимает на крыльях.
Соколы - украинцы мы - непреодолимая рать
Как говорят машингверы, враги молчат.
За сожженное отечество, разрушенное гнездо
И соколят, что пока не станут на крыло.
Не за призрачную славу и бряцание наград,
А за свое государство, свободу и народ.
За сожженное отечество, разрушенное гнездо
И соколят, что мать прятала под крыло.
Не за призрачную славу и бряцание наград,
А за свое государство, свободу и народ.
