Літак, немов змагун, бере розгін,
Костричить кострубатий, гострий лоб,
Як віл, вдаряє до повітря стін,
Іде в повільний гін, потім в галоп.
Шалений вітер дме від дужих крил,
Нараз підстрибує, дере муслін
Імли та пнеться стрімко в неба схил.
Відштовхуємо землю, наче м'яч,
Рев, гуркіт обіймає нас в кліщі.
Залізний круче, перестань, не кряч,
Не вий! Тріщіть, тріщіть, тріщіть...
Колеса в хмарах – наче ноги в стремю
І вихилюся поза край над мряч,
Аж серце випаде із рук на землю...
Богдан-Ігор Антонич ..
The plane, like a competitor, takes over,
Kostrichit kostrubaty, sharp forehead,
Like an ox striking the air of the walls,
Goes in a slow gin, then gallops.
A raging wind blows from strong wings,
Now jumps, muslin dere
The slope is foggy and kicking fast into the sky.
We push the ground like a ball,
Roar, roar hugs us in a tick.
Iron steeper, stop, do not squeak,
Don't howl! Crack, crack, crack ...
Wheels in the clouds are like feet in a stirrup
And I will bend over the edge over the mist,
Until the heart falls from the hands to the ground ...
Bogdan-Igor Antonych ..
