Вітаю з Днем святого Волентина
От зараз вірш тобі читаю
А сам хвилююсь як дитина
Зізнатись в тому, що я тебе кохаю
- А ти до куди їдеш?
- Дніпропетровськ. Тобто... Я з Дніпропетровська, в Тернопіль їду
Наші погляди зустрілись в поїзді
Я закохався одразу в твої очі
Потім, завдяки тій спогаді
Ти довгий час ще снилась мені щоночі
- Привіт, звідки я вас знаю?
- Практично ні... ой, не прочитав слово "звідки"
На щастя, згодом ми ще зустрілись
У красивому Львові, потім в Запоріжжі
Тоді впевненість і сміливість кудись ділись
В кінці останньої зустрічі, поставивши на роздоріжжі:
"Як же мені попрощатись? Треба якось обійняти?"
І Так і не зібравши свої мізки до купи,
Я помахав рукою і став про це шкодувати,
А думки "Чому не обійняв?" ще довго не давали заснути
- То як ти, сів на маршрутку?
- Так, зараз їду до Дніпропетровська
Як бачиш я не мастак вірші писати,
Тут не лише треба риму підбирати
Я просто програміст, я знаю.
ось так з Днем святого Валентина вітаю
І зізнаюсь, що я тебе кохаю.
Поздравляю с Днем святого Волентин
Вот сейчас стихотворение тебе читаю
А сам волнуюсь как ребенок
Признаться в том, что я тебя люблю
- А ты к куда едешь?
- Днепропетровск. То есть ... Я из Днепропетровска, в Тернополь еду
Наши взгляды встретились в поезде
Я влюбился сразу в твои глаза
Затем, благодаря той воспоминании
Ты долгое время еще снилась мне каждую ночь
- Привет, откуда я вас знаю?
- Практически нет ... ой, не прочитал слово "откуда"
К счастью, со временем мы еще встретились
В красивом Львове, затем в Запорожье
Тогда уверенность и смелость куда-то делись
В конце последней встречи, поставив на распутье:
"Как же мне попрощаться? Надо как-то занять?"
И так и не собрав свои мозги в кучу,
Я помахал рукой и стал об этом жалеть,
А мысли "Почему не занял?" еще долго не давали заснуть
- Как ты, сел на маршрутку?
- Да, сейчас еду в Днепропетровск
Как видишь я не мастак стихи писать,
Здесь не только надо рифму подбирать
Я просто программист, я знаю.
вот так с Днем святого Валентина поздравляю
И признаюсь, что я тебя люблю.
