Текст песни 1. Славко Святинчук - Ти моя надія

Скільки раз в моє серце ти стукав,
Та я, слухавши, зовсім не чув,
І життя у гріхах було справжня мука, бо я праведним ніколи не був,
Скільки раз пред тобой приклонявся, скільки раз тебе славив в словах,
Та у серці своїм я лукавим, для спасіння шукав Інший шлях.
Прагнув щастя в гріхах відшукати, як сліпий я блукав в темноті,
І приходили мені на допомогу , люди добрі але також сліпі.
Арістотель, Ніуше, Булгаков вуха влещували завжди мої,
А теорії їхні відносні, в тупіки їх самих завели, і плоди їх як квіти зівяли,
Бо без грунту і сонця росли!
Той хто Бога ще зовсім не знає, той не знає куди він іде,
Під ногами дороги не має, бо Господь є дорога і радість, що у вічність веде!
Я філософів слухав багато , думав і їхні думки,
Та тепер я вже істину знаю, їхня мудрість дитячі байки!
Лиш с тобою я жити бажаю, бо всі інші дороги слизькі,
Дух Святий і Син Божий Спаситель, хочу пити лиш з ваших криниць,
І Отець Всемогутній, блаженний, твоя мудрість не знає границь!
Я був в рабстві у плоті своєї, бо не слухав, що каже душа,
А тепер цей скафандер в рабстві у мене,
Бо я в рабстві у праведності
І вмер для гріха.
Заліпила мої очі гординя, хоч я тебе завжди шукав,
Але ніколи тебе я не бачив, хоч ти завжди поруч стояв.
Я ягнятко твоє, ти мій пастир, і не страшні нам з тобою вовки,
За тобою я можу сховатись, й пити воду з живої ріки,
Ти завжди мене зрозумієш, й підкажеш куди краще буде піти,
Ти досконала любов, що ніколи не зрадить, на лугах твоїх повно трави!
Ти наказуєш сонцю вставати, а деревам і квітам рости!
Ти дав нам можливість ходити, й будувати до тебе мости!
Ти дав нам можливість самим щось створити,
Тому ти нас завжди хочеш навчити!
Щоб ближче до тебе ми завжди були,
Ти послав свого сина щоб людство спасти!
Ти з небес мені дав батька земного, і він теж є дитина твоя,
І за це я славлю тебе Отче, нехай збудеться воля твоя!
Ти кисень для мене і світло, і не існує з тобою журби.
Фундамент всіх істин й законів, початок початку є ти!
Закохані завжди ставали поети, з натхненням писали дівчатам вірші,
А я закоханий у тебе, бо жінок і життя дав нам ти!
У тебе дітей так багато, та не кожна любить тебе,
Ти кормиш щодня мільярди, та лиш тисячі знають про це!
Всі страждання і біль, що приходять у наше життя,
Це для того щоб стати мудрішим, і вступити у Вічне життя!
Ти щодня нас хочеш навчити, любити, чинити добро,
Бо лиш так тобі можемо служити, й на коліна поставити зло!
В тебе відповіді на всі запитання, бо загадки загадуєш ти!
А ми хочемо завжди все знати, щоб з тобою поруч іти.
Кожний грішник, що до тебе взиває ти до нього завжди прийдеш,
І для тих хто у тебе питає, ти відповідь завжди знайдеш!
Твої очі бачать крізь стіни , один день твій, для нас йде як тисяча літ,
Твої руки не творять мертві картини, твої руки створили цей світ!
Мій Боже коханий і милий, не можу передати в словах все, за що тобі вдячний,
Ти знаєш без мене, бо вмієш читати те, що пише в наших серцях!

Сколько раз в мое сердце ты стучал,
И я, слушая, совсем не слышал,
И жизнь в грехах было настоящее мучение, я праведным никогда не был,
Сколько раз пред тобой приклонявся, сколько раз тебя славил в словах,
И в сердце своем я лукавым для спасения искал Другой путь.
Стремился счастья в грехах найти, как слепой я бродил в темноте,
И приходили мне на помощь, люди добрые но также слепые.
Аристотель, Ниуше, Булгаков льстили бы слуху; всегда мои,
А теории их относительные, в тупик их самих завели, и плоды их как цветы зивялы,
Ибо без почвы и солнца росли!
Тот кто Бога еще совсем не знает, тот не знает куда он идет,
Под ногами дороги нет, ибо Господь есть дорога и радость, что в вечность ведет!
Я философов слушал много думал и их мысли,
И теперь я уже истину знаю, мудрость детские байки!
Только с тобой я жить хочу, потому что все остальные дороги скользкие,
Дух Святой и Сын Божий Спаситель, хочу пить только из ваших колодцев,
И Отец Всемогущий, блажен, твоя мудрость не знает границ!
Я был в рабстве в плоти своей, потому что не слушал, что говорит душа,
А теперь этот скафандер в рабстве у меня,
Я в рабстве в праведности
И умер для греха.
Залепила мои глаза гордыня, хоть я тебя всегда искал,
Но никогда тебя не видел, хоть ты всегда рядом стоял.
Я ягненок твое, ты мой пастырь, и не страшны нам с тобой волки,
За тобой я могу спрятаться, и пить воду из живой реки,
Ты всегда меня поймешь, и подскажешь куда лучше будет уйти,
Ты совершенная любовь, что никогда не предаст, на лугах твоих полно травы!
Ты велишь солнцу вставать, а деревьям и цветам расти!
Ты дал нам возможность ходить, и строить к тебе мосты!
Ты дал нам возможность самим что-то создать,
Поэтому ты нас всегда хочешь научить!
Чтобы ближе к тебе мы всегда были,
Ты послал своего сына чтобы человечество спасти!
Ты с неба мне дал отца земного, и он тоже есть ребенок твоя
И за это я славлю тебя Отче, пусть свершится воля твоя
Ты кислород для меня и свет, и не существует с тобой печали.
Фундамент всех истин и законов, начало начала есть ты!
Влюбленные всегда становились поэты, с воодушевлением писали девушкам стихи,
А я влюблен в тебя, потому что женщин и жизни дал нам ты!
У тебя детей так много, и не каждый любит тебя,
Ты корм ежедневно миллиарды, и лишь тысячи знают об этом!
Все страдания и боль, приходят в нашу жизнь,
Это для того чтобы стать мудрее, и вступить в Вечная жизнь!
Ты каждый день нас хочешь научить, любить, творить добро,
Потому что лишь так тебе можем служить, и на колени поставить зло!
У тебя ответы на все вопросы, потому загадки загадываешь ты!
А мы хотим всегда все знать, чтобы с тобой рядом идти.
Каждый грешник, к тебе взывает ты к нему всегда придешь,
И для тех кто в тебя спрашивает, ты ответ всегда найдешь!
Твои глаза видят сквозь стены, один день твой, для нас идет тысячи лет,
Твои руки не творят мертвые картины, твои руки создали этот мир!
Боже мой любимый и милый, не могу передать в словах все, за что тебе благодарен,
Ты знаешь без меня, потому что умеешь читать то, что пишет в наших сердцах!