І вірила, й чекала, і любила:
Хіба це час? Ні, ні, я зачекаю!
Нехай мені хоч обрізають крила,
Бо я надію в серденьку плекаю.
Я тут - ти там; я близько - а ти далі,
Та скоро буде наше рандеву:
На вулиці чи в оркестровій залі,
Я все одно свій голосок зірву
Від радості, що ти тепер зі мною
Хоч на хвилинку. Але кожна мить,
Що навіть не назвеш мене сестрою,
Бо дуже непомітно пролетить.
О, брате мій, ти все ще так далеко,
А в голові про далечінь думки:
У мене холод, а у тебе - спека...
Та скоро знову стане навпаки.
До тебе я лише у снах прилину
І тихо передам свого листа,
І, як на ту живу морську перлину,
Поглянеш, що сказала там сестра.
Розгорнеш тихо крихітний пакунок
І тіло затремтить, забракне слова...
Знайшов в листі найліпший подарунок:
"Чекаю, брате. Я жива й здорова".
И верила, и ждала, и любила:
Разве это время? Нет, я подожду!
Пусть мне хоть обрезают крылья,
Я надежду в сердечке питаю.
Я здесь - ты там; я близко - а ты дальше,
И скоро будет наше рандеву:
На улице или в оркестровой зале,
Я все равно свой голос сорву
От радости, что ты теперь со мной
Хоть на минутку. Но каждый миг,
Даже не назовешь меня сестрой,
Потому что очень незаметно пролетит.
О, брат мой, ты все еще так далеко,
А в голове о даль мысли:
У меня холод, а у тебя - жара ...
И скоро снова станет наоборот.
К тебе я только в снах приди
И тихо передам свое письмо,
И, как ту живую морскую жемчужину,
Посмотришь, что сказала там сестра.
Откроешь тихо крохотный сверток
И тело руками, хватит слова ...
Нашел в письме лучший подарок:
"Жду, брат. Я жива и здорова".
