Текст песни 1Sek - Зламані дзеркала мрій

Притаманне бажання творити и кохати,
Кохаючi пiзнавати, рiдне сердце в долонях тримати,
Вiддаючи нiчого в противагу немати,
I якщо вже наважитись, то докiнця чекати.

Яскраве вiдзеркалення особовых рис,
Назовнi може бути не видно, в пiтьмi там хитрий лис,
Чарiвнi ноти рiзнокольорових барв, вiдчув загрозу,
Втішаєш себе, що гучно десь гукав.

Крихітна доля і той великий сподівання міст,
Вічна надія на те що, до адресата дійде лист.

Сподівання щиро тають на вустах, але все дарма,
Звинувачення випущені запалом - це ганьба,
Мовчки диктор в голові наберає купу бруду,
Людина в міркуваннях, людина - лялька "вуду".

Тим часом, очі вже наповнившись журбою,
Два тіла, крихти почуттів рахують,
Збирають зламані дзеркала мрій,
Кожен хоче відчувати те, що він живий.

Кожна мить дає відчуття тотальної облоги,
Життя це сфера часу, тернистої дороги,
Поглинає потік масового ураження розуму,
Не розумію тембр крику, ледь помітного голосу.

Це моветон, це переплетення струн долі,
Як віднайти себе, втративши десь мимоволі?
Відчуваю годинника стрилку, віддаючи на серці болю,
Не зарадив собі, бачу цінність пролитої на життя крові.

Скільки було витрачено сил и пройдено шляху?
Відчуття втрачених можливостей, дірявого даху,
Забутої стежини и далеких поза меж мрій,
За спиною тягар помилок, не зробленних колись дій.

Вирій можливостей, терпкий присмак свободи,
Тягучий сироп брехні, гиркий присмак кохання в моді,
Кожне третє питання, яке зостається без змін,
Не пам'ятаю скільки було збитих за цей час колін.

Тремтить тіло і немов в вогні палає там нутро,
Не розумію суті, не розумію, до чого це було потрібно,
Хворий світ, і цілком хворі мабуть люди,
Цілюсь в ціль, і натискаючи на гачок, хочу все забути.

Inherent desire to create and love,
Lovers of knowledge, to hold the native heart in palms,
Giving nothing as opposed to having,
And if you dare, then wait until the end.

Bright reflection of facial features,
Outside it may not be visible, in the dark there is a cunning fox,
Charming notes of multi-colored colors, felt the threat,
You console yourself that you shouted loudly somewhere.

Tiny fate and that great hope of cities,
Eternal hope that the letter will reach the addressee.

Hopes sincerely melt on your lips, but all in vain,
The accusations made with passion are a disgrace,
Silently the announcer in his head gathers a pile of dirt,
A man in reasoning, a man - a voodoo doll.

Meanwhile, his eyes were already filled with sorrow,
Two bodies, crumbs of feelings count,
Collect broken mirrors of dreams,
Everyone wants to feel alive.

Every moment gives a feeling of total siege,
Life is a realm of time, a thorny road,
Absorbs the flow of mass defeat of the mind,
I do not understand the tone of the cry, barely noticeable voice.

It's a moveton, it's an interweaving of the strings of fate,
How to find yourself, having lost somewhere involuntarily?
I feel the clock hand, giving pain in my heart,
I did not earn myself, I see the value of blood shed for life.

How much effort and effort was spent?
Feeling of lost opportunities, leaky roof,
A forgotten path and far beyond dreams,
Behind the burden of mistakes that have never been made.

A whirlwind of possibilities, a tart taste of freedom,
The viscous syrup of lies, the bitter taste of love in fashion,
Every third question that remains unchanged
I do not remember how many knees were knocked down during this time.

The body trembles and the fire burns there as if in a fire,
I don't understand the essence, I don't understand what it took,
Sick world, and probably sick people,
I aim at the target, and pressing the hook, I want to forget everything.