1.Не існує, на світі, перешкод для шаленого часу
ще не давно малих кликав звоник нас перше до класу, а
сьогодні дорослі стоїмо на почесному місці
сльозинки в очах наче в ранішній росах на листі
Приспів
Випускники - як хвилює це слово звичайне
випускники - в ньому радість і смуток прощання /2
2. Як проміння від сонця побіжать наші стежки від школи. Ми ще прийдем сюди, та за парти не сядем ніколи, гляне ніжно й тепло рідна школа зіницями вікон
і промовить у слід будь матір'ю доле до віку.
Приспів.
3. Не забуде ніхто з нас, бо забути не маємо права, тих хто вчив нас добру і любові до рідного краю.
Біля ганку берізка, що завжди сповіщала про весни, теж напевно колись у наші пам'яті вдячній воскресне
Приспів
4. Ще не раз і не двічі школа двері відчинить гостинно,
та не буде вже нас, поділивши це все тут не змінить
і щороку, у травні, передгроїмо урочистій тиші, будуть інші стоять, може схожі на нас, тільки інші
Приспів
1. Не существует на свете, препятствий для безумного времени
еще не давно малых звал Звоник нас первое в класс, а
сегодня взрослые стоим на почетном месте
слезинки в глазах как в утренний росах на письме
припев
Выпускники - как волнует это слово обычное
выпускники - в нем радость и грусть прощания / 2
2. Как лучи от солнца побегут наши тропы от школы. Мы еще придем сюда и по партии не сядем никогда, посмотрит нежно и тепло родная школа зрачками окон
скажет в след любой матерью судьба возрасту.
Припев.
3. Не забудет никто из нас, потому что забыть не имеем права, тех кто учил нас добру и любви к родному краю.
У крыльца березка, что всегда сообщала о весне, тоже наверное когда в наши памяти благодарной воскреснет
припев
4. Еще не раз и не два школа двери откроет гостеприимно,
и никто не будет нас, поделив это все здесь не изменит
и каждый год, в мае, передгроимо торжественной тишине, будут другие стоят, может похожи на нас, только другие
припев
