Знову чую, мов співає мати,
долітає голос до зорі.
І мене виходять зустрічати
край дороги наші явори.
Сонце з небокраю
встало рано-рано.
Знову розмовляю
з вами, рідна мамо.
Ви співали дітям колискові,
ніжне серце сповнили добром.
Ви життя давали колоскові,
щоб налився соком і зерном.
Ваші материнські заповіти,
як найперші на землі стежки.
Виростають роботящі діти
і дарують пісню нам жінки.
Заквітують, як весна, бажання,
я в тій пісні словом озовусь.
Матерям з найглибшим побажанням
я від серця щиро поклонюсь.
Сонце з небокраю
встало рано-рано.
слова Микола Сингаївський (ВIД СЕРЦЯ ПОКЛОНЮСЬ)
Опять слышу, как поет мать,
долетает голос до зари.
И меня выходят встречать
у дороги наши тополя.
Солнце с небосклона
встал рано рано.
опять говорю
с вами, родная мама.
Вы пели детям колыбельные,
нежное сердце наполнили добром.
Вы жизни давали колосковую,
чтобы налился соком и зерном.
Ваши материнские завещания,
как первые на земле тропы.
Вырастают трудолюбивые дети
и дарят песню нам женщины.
Зацветет, как весна, желание,
я в песне словом озовусь.
Матерям с глубоким пожеланиям
я от сердца искренне поклонился.
Солнце с небосклона
встал рано рано.
слова Николай Сингаевский (ОТ СЕРДЦА поклонюсь)
