Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядем укупочці тут під калиною –
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться полем туман.
Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.
Небо незміряне всипане зорями,
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями
Грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло – ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Moonlight night, starry, clear!
Evidently, though the needle assembly.
Go forth, kohanaya, heavy work,
Although a minute in the grove.
Syadem ukupochtsi here at Kalina -
And I, Mr. lords!
Look, my rybonko - silver wave
Spreading field fog.
Guy charming, though studded beam,
Do zahadavsya or asleep:
The gene for slim and high osychyni
Leaves affectionately shaking.
Nezmiryane sky strewn with stars,
What is the beauty of God!
Pearl clear under poplars
Playing speckled dew.
You're not afraid, that bare nizhenky
Dip in cold dew:
I love you, virnaya, until hatynonky
Odnesu himself on his hands.
You're not afraid, that freeze, lebedonko,
Heat - no wind, no clouds ...
I embrace you to their hearts,
And it sticks, like heat.
