Текст песни Ігор Жук - Присвята Галицькому Полку Січових Стрільців

Низько схилилась калина, ніби молиться Богу,
Вітер за нами несе чи то пісню, чи то тугу...
Мамо, не треба, – не йдіть нас виглядати на дорогу,
Ой, ще не скоро нам коників пасти коло Бугу.

Чути нам, чути, як рідний голос нас додому кличе;
Видно нам, видно біду, що наступає від Любліна.
Мамо, ми мусим бути тут, бо ми стрільці святої Січі;
Мамо, не майте нам за зле, бо тут так само – Україна.

Хмарами круки злітаються з Поділля і з Полісся,
З Білої Церкви удосвіта на Фастів виступаєм.
Доля на долю, як шабля на шаблю, піднялися;
Хлопці, до бою! – ми свій полк докупи в небі позбираєм...

Мало нас, мало, нас замало, аби край оборонити –
Тільки й надії – на шаблю, на серце і на Бога...
В Києві дзвони мовчать, бо нема об чім дзвонити –
Нашої віри нема, а чужа їм не підмога.

Низько схилилась калина, ніби молиться Богу,
Вітер за нами несе чи то пісню, чи то тугу...
Мамо, не плачте, не йдіть нас виглядати на дорогу –
Ой, ще не скоро нам коників пасти коло Бугу!.. (ост 2 рядки – 2)

А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Viburnum lowered, praying to God,
The wind brings us either a song or a longing ...
Mom, no - don't go look us on the road,
Oh, we are not going to grasshoppers around the Bug yet.

To hear us, to hear the native voice calling us home;
We can see the trouble coming from Lublin.
Mother, we must be here because we are the archers of Holy Sich;
Mom, don't take us bad, because Ukraine is the same here.

Clouds hooks take off from Podillya and from Polesie,
From Belaya Tserkov, dawn on Fastov we speak.
Destiny, like a saber to a saber, rose;
Guys, fight! - we pick up our regiment in the sky ...

Few of us, little of us, are not enough to protect the land -
Only hope - for a saber, for a heart and for God ...
In Kiev, the bells are silent because there is nothing to call -
There is no faith in us, and no help to others.

Viburnum lowered, praying to God,
The wind brings us either a song or a longing ...
Mom, don't cry, don't go look our way -
Oh, not soon enough grasshoppers to graze around the Bug! .. (2 rows - 2)

And we will raise that red viburnum,
And we are our glorious gay, gay, gay Ukraine!