Вона була як весна,
Що коханням жила,
Ніби сонце, зігрівала
Все навколо - собою.
Як ромашка цвіла,
Як дитина мала,
Так тулилась, до всього,
Що манило красою.
Приспів:
Жаль не знала вона,
Що любові нема.
Що немає кохання,
В твоїм серці тане жаль.
А ти зрадив її,
полюбив би і тоді,
Ти побачив, що немає,
Краще в небі і на землі.
Встало сонце чуже,
Стало небо не те,
Ніжне серденько ромашки,
Розбивалось від болю.
Та вона, розцвіте,
І забуде тебе,
Не роби так, як не хочеш,
Щоб зробили з тобою.
Приспів.
Она была как весна ,
Что любовью жила ,
Будто солнце , согревала
Все вокруг - собой.
Как ромашка цвела ,
Как ребенок мал,
Так прижималась ко всему ,
Что манило красотой.
припев:
Жаль не знала она ,
Что любви нету.
Еще нет любви ,
В сердце твоем тает сожалению .
А ты предал ее ,
полюбил бы и тогда ,
Ты увидел , что нет ,
Лучше в небе и на земле.
Взошло солнце чужое ,
Стало небо не то,
Нежное сердечко ромашки ,
Разбивалось от боли.
И она расцветет ,
И забудет тебя ,
Не делай так , как хочешь ,
Чтобы сделали с тобой.
Припев.
