Недаремно
Мій сніг засипає твої сліди на піску,
Мій човен розрізав хвилі твого бажання,
Опівнічний крик мене позбавив сну
Й довіку прирік на нескінченні страждання.
Пробач, якщо зможеш, мене,
Ми цього обоє бажали
Назад часу не повернеш
Та все ж, недаремно кохали.
По собі лишили зім’яті сліди у траві,
Обіймами вітру голі тіла обпікали,
Себе запитали, невже ми досі живі,
Як в ритмі сердець нас хвилі востаннє гойдали.
Вже більше не чути твого серця стук
А моє тремтить, до болю тремтить, як згадаю,
Як стиглими вишнями тебе годував із рук,
Я тут, а ти – там, і ніхто мене не чекає.
Недаром
Мой снег засыпает твои следы на песке,
Мой лодка разрезал волны твоего желания,
Полуночный крик меня лишил сна
И вечно обрек на бесконечные страдания.
Прости, если сможешь, меня,
Мы этого оба хотели
Назад время не вернешь
И все же, недаром любили.
По себе оставили смятые следы в траве,
Объятиями ветра голые тела обжигали,
Себя спросили, неужели мы до сих пор живы,
Как в ритме сердец нас волны последний раз качали.
Больше не слышать твоего сердца стук
А мое дрожит, до боли дрожит, как вспомню,
Как спелыми вишнями тебя кормил с рук,
Я здесь, а ты - там, и никто меня не ждет.
