Прощавай ти скажеш мені,
Забувай нагадаю тобі.
Скільки можна так казати, себе картати,
Ті слова мов сльози дитячі...
Серце болить і руки горять,
А голос від страху якось тремтить.
Ти можеш змінити все, тільки сказати,
Але все, що вдасться лиш сльози ковтати.
Простягнути руку тебе повернути,
А тіло не хоче, хоче забути.
Коли схаменешся буде вже пізно,
Заллєш ти подушку солоними слізьми...
А потім тихенько захочеш сказати,
Ті очі, ті губи хотілось кохати,
Від гострого леза життя обірветься...
І кров на підлогу червона проллється,
Про що гадаєш ти лиш Бог один знає,
Але так шкода ти попадаєш.
Тобі дали в подарунок життя,
Та ти втрачаєш йдеш в небуття.
Тобі дали в подарунок життя,
Та ти втрачаєш йдеш в небуття.
Proschavay Meni ti say,
Zabuvay foretold Tobi.
Skіlki you can Casati, currently Kartata,
Ti atoms word slozi dityachі ...
Serdce Hurts i hands of grief,
The voice od fear yakos tremtit.
Tee mozhesh zmіniti all tіlki skazati,
Ale all scho vdastsya leash slozi kovtati.
Prostyagnuti you rotate the arm,
A tіlo not Hoca, Hoca zabut.
Koli skhameneshsya bude vzhe pіzno,
Zallєsh minute cushion Solon slіzmi ...
A potіm tihenko zahochesh skazati,
Ochі Ti, Ti ruin hotіlos Kohat,
Od Lesa GOSTR Zhittya obіrvetsya ...
Blood on the I pіdlogu Chervona prollєtsya,
About scho gadaєsh minute leash one God Knows,
Ale because Skoda popadaєsh minute.
Tobi gave in podarunok Zhittya,
That five vtrachaєsh ydesh in nebuttya.
Tobi gave in podarunok Zhittya,
That five vtrachaєsh ydesh in nebuttya.
