Текст песни Іоанна Пекун - Перші неримовані вірші

Я бачила очі, але приховувала думки.
Я читала риму в своїх ранках, але починала писати перші неримовані вірші...

Так буває! Мама каже, що все минає..."А знаєш доню, після бурі-сонце"...
І ніби ж знаю, хоча, як таке знати напевне?...
Дивлюся, як будується міст чи будинок,і порівнюю з життям.
Так ні з чого береться фундамент - то зародок душі... а далі нескінченність сил і думок вкладених в роботу, і лиш десь там, неосяжно далеко, є омріяний результат...
Так і люди, птахи, коти, риби... Всі хто народився і живе...

Ти ж знаєш, напевне, що таких неримованих буде обмаль,
Бо в кожному наступному ранку все більше і більше рим,
Але допоки ти тут, зі мною, не припиняй тримати мене за руку і говорити про те, як будуються мости, про те, що мені от-от пора летіти...та ти не хочеш.
Я розказую тобі про те, як потрібно дихати - глибоко...тихо...спокійно..
Ти не вмієш правильно дихати! Ніби хочеш захопити все МОЄ повітря...

тримай дистанцію... дивися в небо з закритими очима! І навіть через повіки ти відчуєш його простір...

Так от знаєш, мости руйнуються...і будинки...
Хоч їх можна латати і ремонтувати, аж допоки вони не ослабнуть і помруть...Знаходиш діагоналі?
То як, ще хочеш трохи мого повітря?

©Іоанна Пекун

Я видел мои глаза, но скрытые мысли.
Я читаю Рим по утрам, но начал писать первые неограниченные стихи ...

Так бывает! Мама говорит, что все идет ... «А ты знаешь мечту, после шторма солнца» ...
И если я знаю, однако, как узнать, наверное? ...
Я вижу, как строится мост или дом и сравнивают с жизнью.
Да Нет того, из которых принимается фундамент - тогда зародыша души ... И тогда бесконечность сил и мыслей вложена в работу, и только там есть бессмертный результат ...
Итак, люди, птицы, кошки, рыба ... все, кто родился и живет ...

Вы знаете, вероятно, что такие разрушенные будут одурачены,
Для каждого на следующее утро все больше и больше Рим,
Но до тех пор, пока вы здесь, со мной, не переставай держать меня за руку и говорить о том, как строятся мосты, что я не хочу летать ... Но ты не хочешь.
Я расскажу вам о том, как вам нужно дышать - глубоко ... тихо ... спокойно ..
Вы не можете дышать правильно! Как будто вы хотите схватить весь мой воздух ...

Удерживайте расстояние ... Посмотри в небо с закрытыми глазами! И даже сквозь веки вы почувствуете его пространство ...

Итак, вы знаете, мосты разрушаются ... и дома ...
Хотя их можно исправить и отремонтировать, пока они не будут ослабевать и не умру ... Найди диагональ?
Так как еще вы хотите немного моего воздуха?

© Джон Пекун