Текст песни Ірина Ліва - Вона схожа на клаптикову ковдру

Може, він недалекий бовдур,
але знає напевне: вона
схожа на клаптикову ковдру,
така ж уривками непередбачувана,

дефрагментована примусово
з візерункових химер.
З тарілочки їсть квасолю
І не пасує до темних шпалер.

Вона унікальна - це точно.
Вона повільно стрімка,
Вона беззмістовно жіночна,
Вона обережно крихка.

Жінкам рідко вдаються рухи
граційні, приємні, м'які.
Одна має задовгі руки,
інша ноги занадто тонкі.

Знав він дівчину, що ідеально носила
ідеальної пружності груди,
але зжитись з такою не сила,
вона надто брутальна і груба.

Переваги були ілюзорні:
вона наче навмисне, спеціально
ховалась в бюстгалтер потворний
заангажований соціально.

Ще одна могла досить зграбно
з рушника заступати у капці.
Хоч була вона дура нахабна,
Та прощав він її нахабність.

Пам'ятає чиюсь сестричку,
сексуальну з хлопчачої мрії.
і бомжиху стару з електрички
із запястями діви Марії.

І партнерку по рок-н-роллу.
вона, наче отруєним вістрям,
стріляла тютюн з біломора.
Одним подихом ганджу геть чисто

їй втягнути майстерно вдавалось.
і травинок дрібненькі шматочки
Стрімко в гільзу до неї злітались,
як маленькі курчата до квочки.

В ТВ-шоу йому пощастило
жінку бачити, яка плавно ступала
так зворушливо, м'яко і мило.
І сліди на піску залишала.

Щоб сліди обережно лишати,
була боса, в руках сандалєти.
Ці сліди прагнуть поцілувати
Екзальтовані різні поети.

Шляхетність - для жінки це рідкість
Шляхетність дарує уміння
Втілити рухами стрімкість,
повільність, нестерпність, терпіння.

Та, що має шляхетні манери,
вирізняється між перехожих.
Пахне тонко акварельним папером.
Палітурник підтвердить кожен.

Їй підійде вечірнє вбрання.
І ганчірка подерта пасує.
Її голос - Закон. Її звуть - Ім'я.
Шляхетних жінок не існує.

Але ось це сидить надзвичайне:
акварельне і безіменне.
Досконале, граційне мовчання
У зіницях ворушится темних.

Холодна, розпусна, хтива,
шалава, знецінена вродою,
підступна, дивна, чутлива.
Гадюка, змія під колодою.

Вона богиня моменту,
Ідол, кумир, постамент.
І камінь для постаменту.
Там повний асортимент!

І він сидить на кухні.
Ромашковий чай. Квасоля.
шматочок хліба. Два кухлі.
За склом височіє тополя.

Пусте, що проблеми поточні.
Пусте, що піввіку прожив.
Попереду ковдра з шматочків.
І вічність. І Бог бережи.

Может, он рядом,
Но знает наверняка: она
Похоже на лоскутное одеяло,
те же выдержки непредсказуемые,

дефрагментация
Из узорчатых химеров.
От тарелки ест бобы
И не вписывается в темные обои.

Это уникально - это точно.
Она медленно быстро
Она бессмысленно женственна,
Это тщательно хрупко.

Женщины редко прибегают к движениям
Грейс, милая, мягкая.
У одного длинных рук,
Другие ноги слишком тонкие.

Он знал девушку, которая идеально носила
идеальная молочная эластичность,
Но жить с такой силой,
Она слишком жестокая и грубая.

Преимущества были иллюзорными:
она, кажется, сознательно, в частности
Спрятал в бюстгальтере
занимался социально.

Другой может быть довольно изящно
Из полотенца возьмите тапочку.
Хотя она была дурачкой, высокомерной,
Но он простил ее высокомерие.

Вспоминает чью -то сестру,
Сексуально от мечты мальчика.
и бездомный старый из поезда
С запястьями Девы Марии.

И партнер на рок -н -ролле.
Она как будто отравленные края,
Она выстрелила в табак из Биломора.
Одним дыханием Ганджи прочь чисто

Она смогла умело участвовать.
и травы крошечные кусочки
Быстро в рукаве к ее полете,
Как маленькие цыплята до перо.

В телешоу ему повезло
Женщина, которая видит, что это гладко ступеньло
Так трогательный, мягкий и мыльный.
И следы на песке слева.

Чтобы тщательно оставить следы,
Был босс, в руках Сандаллета.
Эти следы стремятся поцеловаться
Разные поэты возвышены.

Дворянство - для женщины - редкость
Дворянность дает навыки
Воплощать движения быстроты,
медлительность, нетерпимость, терпение.

Тот, у кого есть благородные манеры,
Разные между прохожими -по.
Тонко пахнет акварельной бумагой.
Обложка подтвердит всех.

Она поставит вечернее платье.
И ткань установлена.
Ее голос - это закон. Ее зовут имя.
Там нет благородных женщин.

Но это необычайные места:
Акварель и безымянный.
Идеальное, изящное молчание
У учеников это движется темным.

Холодно, лизать, свет,
Шалава, обесценивается подачей,
Коварная, странная, чувствительная.
Гадюка, змея под журналом.

Она богиня момента,
Идол, Идол, Пьедестал.
И камень для пьедестала.
Там полный диапазон!

И он сидит на кухне.
Ромашковый чай. Фасоль
Кусок хлеба. Две кружки.
Тополь стоит за стеклом.

Пусто, что проблемы актуальны.
Пусто, что он жил на полгода.
Перед одеялом из частей.
И вечность. И Бог берет себя за собой.