а знаєш, тримати тебе за руку – це ніби поволі ставати тобою
робити ті самі кроки, любити ті самі книги і пити ту саму каву
а знаєш, дивитись у твої очі – це знову хотіти на море
таке осіннє, таке спонтанне…
де всі мої мрії, всі мої плани, всі мої правди і справи -
такі мізерні, такі банальні
мені так потрібні ті хвилі й хвилини з тобою там, де ми справжні
бо завше бракує того, що тримає нас в тонусі,
в надто важливій і невідкладній гармонії з світом
бо завше бракує того, хто незмінно цілує нас на ніч
так ніжно і так невимовно тендітно,
щоб не розбудити…
мені так цікаво, чи вмієш ти жити
чи хочеш і можеш бути достатньо відкритим
чи любиш своє ім’я і чи знаєш, про що я найбільше мрію
наскільки сьогодні твоя і наскільки тебе розумію...
а знаєш, тримати тебе за руку – це ніби прийти на детектор правди
казати все точно і чесно, але запинатись на кожному слові
мені так потрібні ті хвилі й хвилини з тобою там, де ми справжні
мені так потрібно бути з тобою на морі.
Ірина Мороз
and you know, holding your hand is like slowly becoming you
take the same steps, love the same books, and drink the same coffee
you know, to look into your eyes is to want to go to the sea again
so autumn, so spontaneous ...
where all my dreams, all my plans, all my truths and deeds -
so scanty, so trite
I just need those waves and minutes with you where we are
because what is missing is what keeps us in our tone,
in too important and immediate harmony with the world
because most of the time, one who invariably kisses us is missing
so tender and so ineffably fragile,
not to wake ...
I'm so curious if you can live
do you want and can be open enough
do you love your name and do you know what i dream most about?
how much is yours today and how much do you understand ...
you know, holding your hand is like coming to a truth detector
to say everything accurately and honestly, but to stop at every word
I just need those waves and minutes with you where we are
I so need to be with you at sea.
Irina Moroz
