коли ти від нього ішла,
повернула голову тричі назад, аби зупинив,
та він – ні на крок.
коли зачиняла двері,
за звичкою кинула ключ у праву кишеню,
хоч знала – він змінить замок
і код під’їзду напевно
й поселиться поверхом нижче
або переїде в сусідній будинок,
де вікна на схід,
а навпроти – сток,
дешеве взуття і стара білизна
яку не купує, мабуть, ніхто.
й проходячи трасу, як звик, на червоне
натрапить на ту, яка любить Джорджоне
й назавтра проснеться щасливий і сонний
щасливий і сонний до непокори.
і кожна залізна його наступна
все таємничіша чи неприступна
його впізнаватиме за теплотою
за порухом вій, за глибиною
улесливих слів і очей навпроти
його розрізняти навчиться кроки.
а ти все дивитимешся на море
і повертатимеш голову всоте.
але, якщо він захоче вернутись -
ти будеш проти.
Ірина Мороз
when you went from him,
three turned her head back to stopped,
and he - a single step.
when zachynyala door,
habit threw the key in the right pocket,
though she knew - it changes the lock
and certainly entrance code
and settle floor below
or move to a nearby house,
where the windows to the east,
and opposite - stock,
cheap shoes and old clothes
which buys, perhaps none.
and passing a line as used on red
encounter the one who loves Giorgione
and the next day happy and sleepy prosnetsya
happy and sleepy for disobedience.
and each of his next Iron
all tayemnychisha or unapproachable
it will recognize for warmth
on a whim eyelashes depth
flattering words and eyes front
it learns to distinguish between steps.
and you are dyvytymeshsya sea
and return the head vsote.
but if he wants to return -
you'll be up against.
Irina Moroz
