іноді щось невидиме тихо врізається в шкіру
я проганяю цей смуток
я розставляю скрізь пастки
я промовляю твоє ім’я
поспіль
кілька разів
так, загубившись, можна на бачити знаків
можна ділити все навпіл -
втрати, любов і недопалки снів...
я так підходжу, аби ти не бачив
я підкрадаюсь ще здалеку
знаю, не вистачить слів
ти недосяжний
ти надто гарячий
надто терпкий
і… до гіркоти мій.
найважливіше так важко сказати
найважливіше – це те, що завжди на дні
і я не вмію, як ти, промовчати
тому тримаюсь на відстані.
Ірина Мороз
sometimes something invisible quietly hits the skin
I drive away this sadness
I set traps everywhere
I say your name
in a row
several times
so, lost, you can see the signs
you can split everything in half -
loss, love and cigarette butts of dreams ...
I approach so that you do not see
I sneak up from afar
I know there are not enough words
you are unreachable
you are too hot
too tart
and… to my bitterness.
the most important thing is so hard to say
the most important thing is that it is always at the bottom
and I can't be as silent as you
so I keep my distance.
Irina Moroz
