лити воду студену між пальці
і спросоння всміхатись тобі
поки ще не розплющені очі
поки ще на вершинах гір лід
аби лиш відчувати гостріше
аби лиш відчувати твій світ
так таки приємніше.
смакувати наосліп вуста
і вдихати, вдихати, вдихати твій слід.
я почну все сама.
мабуть, так правильніше.
й поки місто ще спить,
я навшпиньках, як тінь,
від порогу твого до найближчих свічад
щодня бігтиму доки?!
ненавмисно лишаючи кроки…
як не вийде – прости.
лиш одне прошу – ти
не приходь.
якщо потім не спалиш мости
не приходь…. якщо не назавжди.
Ірина Мороз
Формируйте воду студия между пальцами
и пытаясь улыбаться тебе
Пока еще сломанные глаза
В то время как на вершинах ледяных гор
так сильно, чтобы чувствовать себя острее
так много, чтобы почувствовать твой мир
Так что это хорошо.
Вкус вслепую рот
И вдохните, вдохните, чтобы вдохнуть твой след.
Я начну все сам.
Видимо так правильно.
И пока город все еще спит,
Я на месте как тень,
от твоего порога до ближайшей свечи
Ежедневно беги, пока?!
Непреднамеренно оставляя шаги ...
как не уйду.
После того, как вы спрашивали - вы
Не приходить.
Если тогда не сжигайте мосты
Не приходить .... Если не навсегда.
Ирина Морозо
