небо над нашими головами
таке багряне, таке осіннє - наше
чайки літають над морем і
чайки ці теж трохи наші.
наші думки і хороші слова
з часом вже стали дещо інакші
ти більше мовчиш - говорю я
та твоє мовчання - це такі хащі...
я мабуть голуб, ти швидше - сова
і я не знаю, кому із нас краще
й поки ти спиш я шукаю дня
поки сплю я - ти шукаєш ночі.
поки ти знаєш моє ім'я
поки не кличеш мене інакше
буде горіти це полум'я
ми теж назвемо його нашим.
зимні дощі ще тривожать нас
їх все одно голіруч не спинити
осінь сповільнює рух і час
аби ми встигли її полюбити.
Ірина Мороз (с)
the sky above our heads
a purple, this autumn - our
seagulls flying over the sea and
These gulls too little of us.
our thoughts and good words
over time, have become somewhat differently
you are more silent - I say
and your silence - these are thickets ...
I dove perhaps you faster - owl
I do not know anyone of us better
and while you sleep I'm looking for day
while I sleep - you seek the night.
yet you know my name
while not calling me otherwise
This flame will burn
we also call it ours.
Winter rains have alarmed us
they still do not stop with bare hands
Autumn slow motion and time
so we had to her love.
Irina Moroz (c)
