а я лише зараз розумію, що осені тут не буде
що я не штовхатиму листя
не закутуватимусь у шарф і не дратуватимусь,
що руки синіють від холоду
а волосся знову стає хвилястим від надмірної вологості у повітрі...
а я лише зараз розумію,
що на мене більше ніколи не впаде дощ минулорічний
той, що намочив нас до нитки
у місті, яке знає більше, ніж ми
у місці, яке тільки наше
як жодне інше
так, ніби там магія...
а я лише зараз розумію, що тебе тут не буде
як і цієї клятої осені
що я не цілуватиму твої очі
не вдихатиму твої слова і не питиму твої сни
не їстиму твої нерви і не спатиму
цілодобово...
а я лише зараз розумію, що я тут один на один зі спекою
що ти не змочиш моє чоло водою
бодай би літепною
що ти не вийдеш з якогось кафе
і ми не торкнемося десь одночасно ручки дверей
не зустрінемось раптом на вулиці
де лиш бруківка і листя сухе
бо тут нема і не буде
осені...
бо тут і листя сухого ніколи не буде
бо тут нема і не буде
тебе.
Ірина Мороз (с)
and I only now understand that there will be fall
I do not shtovhatymu leaves
zakutuvatymus not in scarf and not dratuvatymus,
hands that turn blue from cold
and the hair becomes wavy again from excessive moisture in the air ...
and I only now understand,
that I will never rain fall last year
one that soaked us to the skin
in a city that knows more than we
in the place which only our
like no other
as if there is magic ...
and I only now understand that you will not be here
as this damn fall
I do not tsiluvatymu your eyes
vdyhatymu not your words nor drink your dreams
Your nerves will not eat nor sleep
desk ...
and I only now realize that I'm here alone with the heat
that you do not moisten my forehead with water
even if litepnoyu
that you do not go with a cafe
and we do not touch door handles simultaneously somewhere
not suddenly see you on the street
where only pavement and leaves dry
for there is no and will not be
autumn ...
for here and the leaves will never dry
for there is no and will not be
you.
Irina Moroz (c)
