в такі дні затяжні я лишаюся вдома
й неважливо що там, за вікном,
уже кілька днів поспіль так пахне тобою
як м’ятними травами
солодкими справами,
що врешті до літа складають дорогу.
сьогодні ти правий
сьогодні – неправильно
триматись за те, що зависло у просторі й часі.
життя в сірій масі –
настільки знебарвлене,
настільки позбавлене
радості, росту і щастя.
ми – інші, нестримні ми
для нас світить сонце і зорі будують блаженні сузір’я
для нас горизонти – такі ж безкінечні,
такі ж неосяжні
як тиха сімейна довіра.
і ти такий вчасний
і ми такі збуджені новими нами
що тягнеться в ніч хвилювання цього серпантин
бо зараз лягати спати – це ближче ставати до правди
щоб врешті вдихнути твій запах -
цей довгоочікуваний і солодкий мотив.
Ірина Мороз
on such long days I stay at home
and it doesn't matter what's out the window,
for several days in a row it smells like you
like mint herbs
sweet things,
which eventually make the way to summer.
today you are right
today is wrong
to cling to what hung in space and time.
life in the gray mass -
so discolored,
so deprived
joy, growth and happiness.
we are others, we are unrestrained
for us the sun shines and the stars build blissful constellations
for us the horizons are just as endless,
the same immeasurable
as a quiet family trust.
and you are so timely
and we are so excited by the new us
stretching into the night of excitement of this serpentine
because going to bed now is getting closer to the truth
to finally inhale your scent -
this long-awaited and sweet motif.
Irina Moroz
