ти кличеш мене і ламаються вікна,
збираєш шматки своїх фобій в кулак.
порізи дрібні на руках ледь помітні
ховаєш, як здобич свою хижак.
я тихо підходжу, а далі - ні кроку.
коліна тремтять, ноги навхрест плутаю
ти різний завжди - я вивчаю потроху
подобу твою і у попіл дмухаю.
дивлюся на тебе і довго мружуся
вдихаю все те, що не можу побачити
можливо, тобою колись простуджуся,
але ти не зможеш цього передбачити.
(с) Ірина Мороз
Вы называете меня и сломаете окна,
Соберите кусочки вашей фобии в кулак.
порезы маленькие на руках едва заметны
прячется как добыча его хищника.
Я тихо вписываюсь, а потом - нет шага.
Колени дрожат, ноги смущены
Вы всегда разные - я немного изучаю
Симпатия твоего и в пепел ДМУХ.
Я смотрю на тебя и долгое время
Вдохните все, что не вижу
Возможно, вы будете бегать некоторое время,
Но вы не сможете предсказать это.
(в) Ирина Мороз
