й хоч в мене розбите серце
зламані крила, збиті коліна,
витерті пальці,
списані стіни твоїми руками
вибиті вікна, мокра підлога і двері
покладені збоку
ніби на випадок втечі – як вихід
для когось одного
але не для двох - я звикла
іноді краще піти
ніж залишитись жити
наче у клітці і вигляд робити,
що усе добре
що усе добре
й покусані лікті ховати подалі
від всіх цікавих
від всіх допитливих
Боже, як добре -
бути з тобою - легко, як вдома
тепло, як влітку
нестерпно й гірко
наче у спеку пекельну
без води й вітру і так повторно
весь час повторно
і скільки?
ще говорити, що
ти мої ліки, ти моє море
свіже повітря, радощі й втіхи
тихо розлиті, наче вино
і я бути пити тебе
бути пити
тебе
буду пити
д о в г о…
and though my heart is broken
broken wings, downed knees,
wiped fingers,
painted walls with your hands
broken windows, wet floors and doors
laid on the side
as if in case of escape - as a way out
for someone else
but not for two - I'm used to it
sometimes it's better to go
than to stay alive
as if in a cage and looking to do,
that all is well
that all is well
and bitten elbows away
from everyone interesting
from all the curious
God, how good -
being with you is easy at home
warm like summer
unbearable and bitter
like hell
without water and wind and so on
all the time again
and how much?
yet to say that
you are my medicine, you are my sea
fresh air, joy and pleasure
quietly spilled like wine
and I'll be drinking you
to drink
you
I'll drink
y o u g o…
