де ти? звідки має подути вітер
звідки мають птахи прилетіти
мені принести щось хороше настільки
аби чекання солодшим стало на йоту
щоб я не здалась
щоб я ані кроку із місця нашого не ступила
милий
я так втомилась …
я так хотіла..
побудувати міцніші мости, що між нами грізно
проламуються день за днем, щоб не стало пізно…
я дарма лиха, я дарма залізна
ніжно…
тільки ти вмієш бути вірним
вмієш брати легко, відпускати – гідно
і давно пора
фарбувати в білий прапор свій…
мій єдиний,
я така смішна, коли прагну миру
я така твоя, коли ти щасливий
дивно…
ця весна така ще холодна, зимна
ще така чужа і тому нестримно
дмухає в мене сум, та вона не винна…
винна – тут тільки я,
бо хіба не видно?
я сама собі завдаю страждань, тонко і безупинно
що таке любов?!
коли ти щоденно
спокою просиш, та знов
все перевернуте ніби вверх дном…
завжди так мало слів,
завжди так мало розмов
в кого не без вузлів?
в кого не без дощів?
в кого не без цього…?
Ірина Мороз
where are you? where the wind should blow
where birds have to fly
me bring something so good
to make the wait sweeter by an iota
so that I do not give up
that I may not take a step from our place
nice
I'm so tired…
I wanted so much ..
to build stronger bridges, which is formidable between us
break day after day so that it is not too late…
I am in vain, I am in vain
soft…
only you can be faithful
you can take easily, let go - with dignity
and it's high time
paint your white flag…
my only
I'm so funny when I seek peace
I am yours when you are happy
amazingly…
this spring will be so cold, winter
still so alien and therefore unrestrained
blows sadness in me, but she is not guilty…
guilty - here only I,
because can't you see?
I am suffering myself, subtly and incessantly
what is love?!
when you are daily
you ask for peace, and again
everything is turned upside down…
always so few words
there are always so few conversations
who is not without knots?
who is not without rain?
who is not without it…?
Irina Moroz
