якби я відкрила тобі всю себе
найглибші думки, слова й таємниці
якби обійняла чимдуж і все, що тримала донині
посипалось вниз, як зерна пшениці
я не ховалася б більше ніде
я не мовчала б - тікала б з в'язниці
в яку посадила сама себе
і вірила, наче це все лиш нав'язливо сниться
я не тікала б від кожних дверей
не оминала б твої зіниці
не помічала б птахів і людей
і не просила б, аби ти здійснився.
я розквітала б, як сонячний день
переплітала б стрічки-чарівниці
в своєму волоссі, яке
тільки тобою лиш марить і дихає.
якби я відкрила тобі всю себе
отак без вагань, без тривог і печалі
ти не впізнав би моє лице
бо досі не знав, як в мені виглядаєш.
Ірина Мороз
if I had opened up to you all of myself
deepest thoughts, words and secrets
if she embraced anything and everything she held to this day
strewn down like wheat grains
I would be hiding nowhere else
I would not be silent - I would run from prison
into which she put herself
and believed that it was only a dream
I wouldn't run out of every door
would not have passed your pupils
would not notice the birds and humans
and I wouldn't ask you to be real.
I would bloom like a sunny day
would intertwine the witch ribbons
in his hair which
only you dream and breathe.
if I had opened up to you all of myself
so without hesitation, without anxiety and sadness
you wouldn't recognize my face
because you still didn't know what you looked like to me.
Irina Moroz
