Наша юність по штаб-квартирах
Із пописаними, як у домах божевільних, стінами.
З дорогим тютюном і дешевими винами.
І людьми, що не стояли на колінах.
Молодість з запахом диму.
Певне, від тих, що згорають, років.
Або тОго, що кожен повинен
З серця випалить в жертву віків.
Наші руки чорніють від досвіду
Й навіть скроні іще не посріблені
Принципово нічого не просимо
Аби бути, як птахи, вільними.
У кохання ще досі віримо.
Не надовго - так, нА життя.
Поруч тільки щоб бути з милими
І душІ не порвать на шмаття...
Ми, напевне, вже скоро виростем.
Розбредемось в контори й офіси...
Не забувай революційні милощі.
Й запах згарища у волоссі.
Our youth at headquarters
With painted walls, like in the houses of the crazy.
With expensive tobacco and cheap wines.
And people who did not kneel.
Youth with the smell of smoke.
Probably, from the burners, years.
Or what everyone should
It will burn from the heart in the sacrifice of ages.
Our hands turn black from experience
Even the temples are not silver-plated yet
In principle, we do not ask for anything
To be free as birds.
We still believe in love.
Not for long - yes, but life.
Near only to be nice
And souls do not break much ...
We will probably grow soon.
Let's break up into offices and offices ...
Don't forget the revolutionary graces.
And the smell of burning in the hair.
