Текст песни Іван Байдак - Жінка безсоння твого

Жінка безсоння сусідніх стін

Двері відчиняє тихо й повільно,
курить майже непомітно, проціджує повз сито спогади,
не цілує в губи, не питає дозволу,
створює безлад книгами навколо,
мов міцні кордони.

Вірить в забобони і не любить сонячного світла,
відчай викидає назовні і швидко засинає,
давно плює на заборони, не терпить холоду і ніколи не молиться Богу.

Її розмови завжди обірвані, її чоловіки не знають сорому,
їхні приходи сповнені голоду, їхні ніжності рідко бувають доречні,
ти нишком слухаєш їх розмови, сприймаєш її стогони як внутрішні кровотечі,
а вона не любить їх, до речі,
давно не шукає підтекстів, живе поміж критичних станів,
вони інколи зализують минулі рани,
вона розписує хною їхні історії,
а вранці закриває штори.

Ти прислухаєшся до її тихих кроків,
спільно переживаєш хронічні депресії,
давно знаєш усі її проблеми, фобії, манії, причини нервових зривів і буденних стресів.

Ти давно порахував родимки її тіла,
ти б давно викинув виписане болем ліжко,
вилікував її хвороби, видалив старі знайомства,
виконав всі забаганки і не видав жодного секрету.

Ти б запросто прогнав її втому… ти б залюбки вгамував її біль, але двері тихо закриваються,
і повільно в кімнаті зникає тінь,
де жінка безсоння твого задихається
відчаєм в закутку сусідніх стін…

Woman insomnia adjacent to walls

It opens the door quietly and slowly,
smokes almost imperceptibly, strains past the sieve of memory,
doesn't kiss his lips, doesn't ask permission,
mess around with books,
like strong borders.

Believes in prejudice and does not like sunlight,
despair throws out and quickly falls asleep,
spit on bans for a long time, can't stand the cold and never prays to God.

Her conversations are always cut off, her men don't know shame,
their wards are full of hunger, their tenderness is seldom appropriate,
you listen to their conversations, perceive her moans as internal bleeding,
and she doesn't like them, by the way,
long ago looking for no subtexts, living among critical states,
sometimes they lick past wounds,
she paints henna their stories,
and in the morning it closes the curtains.

You listen to her quiet steps,
together you experience chronic depression,
long ago you know all her problems, phobias, mania, causes of nervous breakdowns and everyday stress.

You counted the moles of her body long ago,
you would have thrown away a bed painfully long ago,
healed her illness, removed old dating,
fulfilled all the pranks and revealed no secret.

You would simply banish her fatigue ... you would quench her pain in love, but the door closed quietly,
and slowly in the room the shadow disappears,
where your woman's insomnia suffocates
despair in the corner of the adjacent walls ...