Текст песни Іван Байдак - Про неї не напишеш книгу

Про неї не напишеш книгу, її можна розбирати на цитати,
вона давно придумана історія - нічого не змінити,
залишиться лише уважно вивчати.

Читати її подумки та мовчки
без субтитрів, антрактів й абзаців,
інколи з тривалими перервами,
інколи пекучими моментами,
інколи великими жадними ковтками мяти.

Дізнатись, що у неї відбувається,
що всередині приховує, у що неприховано вірує,
на що з нетерпінням чекає, чого сподівається нишком,
та скільки дублікатів ключів залишила.

Можна відчинити її двері та випросити крихту ніжності,
вибороти мить уваги, не зазіхаючи на елементи вічності,
ти зможеш зрозуміти окремі деталі,
зможеш зберегти окремі фрагменти,
навіть сказати слова, які мали б втішити.

Але ти не знатимеш причин її сміху,
не розумітимеш значення її сліз,
вона для тебе завжди буде безгрішною,
нехай за спиною зрадливо горітиме.

Вона наче любить тебе, але й не може серйозно сприймати,
мовчить про втрати людей, що більше не мають значення,
ця жінка дотику легкого та погляду проникливого,
яка забула про слова любові та жести пробачення,
яка зреклась молитов та клятв, сказаних колись важкими видихами,
жінка, котрій, здається, назавжди судилося зникнути

та я готовий годинами слухати її сумні розмови, літрами випивати гіркоти її смутку, навіть якщо вони будуть для мене отруйними, навіть якщо допоможуть їй мене забути

You won't write a book about it, you can parse it for quotes,
it's a long-made story - nothing to change,
it is necessary to study only carefully.
 
Read her thoughts and silently
without subtitles, interruptions and paragraphs,
sometimes with long breaks,
sometimes scorching moments,
sometimes large greedy sips of mint.

Find out what's happening to her,
that hides within, that which he unbelievably believes in,
what is he looking forward to, what is he hoping for,
and how many duplicate keys are left.

You can open the door and ask for a crumb of tenderness,
to escape the moment of attention without encroaching on the elements of eternity,
you will be able to understand the details,
you can save individual snippets,
even say words that should comfort.

But you won't know the reasons for her laugh,
you will not understand the meaning of her tears,
it will always be sinless for you,
let it burn burning behind your back.

She seems to love you but can't take her seriously,
silent on the loss of people who no longer matter,
this woman is touching the light and looking insightful,
who forgot the words of love and the gestures of forgiveness,
who recanted the prayers and oaths once said by the heavy exhalations,
a woman who seems to be forever destined to disappear

but I'm ready to listen to her sad conversations for hours, to drink the bitterness of her sadness, even if they are poisonous for me, even if they help her forget me