Текст песни Іван Байдак - чи люблять тебе ті, що засинають поруч з тобою

Чи люблять тебе ті, що засинають поруч з тобою? Чим тривожать твій спокій і чи вірно оберігають твій сон? Я блукаю поміж стін сирої кімнати, я вбираю морок і холод збираю твоїх ворогів. Хто самотній, ніколи не зможе втратити, хто вірить ніколи не позбудеться віри. Якщо обернешся, не забуть забрати коми чи впасти в кому, якщо не в змозі забути головного, якщо не в змозі поставити крапок над і.
Шукай правду у кожному випадковому погляді, виношуй ніжність, як цноту ранкових берегів. Наша розмова мов переливання крові, наша розмова, як сповідь, де не соромишся гріхів. Випити б і приспати всі кровотечі, вилікувати хронічне отруєння наших взаємних заражень, зберегти у пам’яті минулі інтимні зіткнення та докази нашого святого зречення і згадувати весну, і чекати легких бризів самотніх морів.
Чи люблять тебе ті, що засинають поруч з тобою? Чи шукаєш в їх очах своє відображення? Чи мають значення наші минулі зізнання? Чи знаходиш відлуння із колись сказаних слів? Не згадуй мене в чужих обіймах, не шукай притулку своїм хвилюванням. Я далі пишу вірші, в яких тебе більше немає, ковтаю смуток і невпинно ставлю питання: чому ти вже так далеко, коли досі так близько?
Чи люблять тебе ті, що засинають поруч з тобою? Чим заслужили твою вірність і що спільного у ваших світів? Не видавай їм наших секретів. Зраджуй мені, але не нам колишнім. Ламай рамки і вигадуй нові релігії, порушуй закони і запалюй серцеві конфлікти, тільки залишайся для мене безкарно-невинною, нестримно-бажаною, невловимо-близькою. Невпинно апелюю до твоєї відвертості, невгамовно схиляю тебе до правди. Я маю право дізнатись, ти повинна мені сказати: чи люблять тебе ті, котрі тебе майже не знають, чи люблять так сильно, як той, про кого ти більше не згадуєш?

Ты тебе нравишься, что уснул рядом с тобой? Какую тревогу твое спокойствие и сделайте свой сон по праву защитить? Я брожу между стенами необработанной комнаты, я нахожу мрачный и холодный собирать своих врагов. Кто одинок, никогда не сможет потерять, кто верит, что никогда не избавится от веры. Если вы обрушитесь, не забудьте забрать коме или попасть в кого, если вы не можете забыть основной, если он не может поставить точки выше и.
Ищете правду в каждом случайном представлении, несущую нежность как печать утренних берегов. Наш разговор о переливании крови, наш разговор, как признание, где нет греха. Чтобы пить все кровотечение, вылечить хроническое отравление наших взаимных инфекций, сохранить в память о прошлых интимных столкновениях и доказательствах наших святых ссылок и упоминать весну и ждать легких британских морей.
Ты тебе нравишься, что уснул рядом с тобой? Вы ищете свое отражение в их глазах? Делают ли наши прошлые встречи? Вы находите эхо одновременно сказал слова? Не упоминайте меня в объятиях других людей, не ищите убежища с их волнением. Я позже напишу стихи, в которых вы больше не проглотите грусть и давайте узнаем вопрос: почему вы так далеко, когда так близко?
Ты тебе нравишься, что уснул рядом с тобой? Что заслужило вашей лояльности и общим в твоих мирах? Не выпускайте их наши секреты. Предавай меня, но не мы бывший. Рамки лама и придумывать новые религии, нарушают законы и осветительные сердечные конфликты, только остаются безнаказанными и невинными, невидимыми, желаемыми, неуловимыми. Нежно привлекательное для вашей откровенности, вам не нужно правдой. У меня есть право учиться, вы должны сказать мне: тебе нравится, когда вы почти не знаете, если любишь так сильно, как тот, о котором вы не упоминаете?