Текст песни Іван Драч - Крила

Через лiс-перелiс,
через море навкiс
Новий рiк для людей подарунки нiс:
Кому — шапку смушеву,
кому — люльку дешеву,
Кому — модернi кастети,
кому — фотоннi ракети,
Кому — солi до бараболi,
кому — три снопи вiтру в полi,
Кому — пушок на рило,
а дядьковi Кириловi — крила.

Був день як день, i раптом — непорядок,
Куфайку з-пiд лопаток — як ножем прошило.
Пробивши вату, заряхтiли радо,
На сонцi закипiли синi крила.

Голоднi небом, випростались туго,
Ковтали з неба синє мерехтiння,
А в дядька в серцi — туга,
А в дядька в серцi — тiнi.

(Кому — долю багряну,
кому — сонце з туману,
Кому — перса дiвочi,
кому — смерть серед ночi,
Щоб тебе доля побила,
а Кириловi, прости господи, — крила).

Жiнка голосила: "Люди як люди,
Ïм доля маслом губи змастила.
Кому — валянки,
кому — мед од простуди,
Кому — жом у господу,
а цьому гаспиду,
прости господи, — крила?!"

Так Кирило до тями брiв,
I, щоб мати якусь свободу,
Сокиру бруском задобрив,
I крила обтяв об колоду.

Та коли захлинались сичi,
Насмiхалися зорi з Кирила,
I, пробивши сорочку вночi,
Знов кипiли пружинистi крила.

Так Кирило з сокирою жив,
На крилах навiть розжився —
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.

А тi крила розкрали поети,
Щоб ïх муза була небезкрила,
На тi крила молились, естети,
I снилося небо порубаним крилам.

(Кому — новi ворота,
кому — ширшого рота,
Кому — сонце в кишеню,
кому — дулю дешеву,
Щоб тебе доля побила,
а Кириловi — не пощастить же
отак чоловiковi — крила).

Through the forest list,
across the sea at a distance
New Year's Gifts for People:
To whom is a hat hat,
to whom - a cheap cradle,
To whom are modern knuckles,
to whom - photonic rockets,
Who - salt before the barboli,
to whom - three sheaves of wind in the field,
To whom - a gun on the throat,
and Uncle Kirilov's wings.

It was day as day, and suddenly it was a mess,
A sweatshirt from under the blades - like a knife.
After punching the cotton wool, we were happy to shoot,
Blue wings boiled in the sun.

Hungry for the sky, straightened up tight,
A blue flicker swallowed from the sky,
And in the uncle's heart - longing,
And in the uncle's heart - shadows.

(To whom is the fate of the dye,
to whom is the sun from the mist,
Who is a girl's Persian,
to whom death in the middle of the night,
That your fate beats you,
and Kirillov, forgive me - wings).

The woman said, "People are like people,
They lubricated their share of the oil with their lips.
To whom are boots,
to whom honey is cold,
Whom to the Lord,
and this gaspid,
sorry gods - wings ?! "

So Cyril to the brink
And to have some freedom,
I coaxed an ax with a bar,
And I spread my wings against the deck.

But when the owls came in,
The stars of Cyril smiled,
And, breaking my shirt at night,
The spring wings were boiling again.

So Cyril lived with the ax,
Even got wings on the wings -
He sewed the house with his wings,
Wings fenced.

And those wings were stolen by poets,
To keep their muse open,
On those wings, the aesthetes prayed,
I dreamed of the sky chopping its wings.

(To whom are the new gates,
who has a wider mouth,
To whom - the sun in your pocket,
to whom - a cheap barrel,
That your fate beats you,
and Kirilov - not to be lucky
so human - wings).