Текст песни Іван Ганзера та Микола Янченко - Яблуня

У тривозі ластівки, літають,
Хоч не осінь ще, а тепле літо.
Рідна хата з сумом, споглядає,
Маму забирають в місто, діти.

На високі поверхи, квартала,
На низеньку мамочку, у дворі.
Щоб в ночі із вікон, споглядала,
Як за нею в небі, плачуть зорі.

Не ламати вітру, не зламати,
Яблуню стареньку, у садочку.
У сльозах благала, рідна мати,
Не везіть мене у місто, дочку.

Просить мене мати, в неспокої,
Коли знову їду до сила.
Синку, привези мені такої,
Пепінки, як в нас в саду була.

Привези мені води, с криниці,
З нашої криниці, край воріт.
Бо вона мені ночами сниться,
Сниться мені, яблуневий цвіт.

Не завжди для мами все що треба,
Ми привозим з рідного сила.
Як же повернути їй те небо,
Той садок де яблуня цвіла.

Догорає свічка, догорає,
Тихою лампадкою, в куточку.
День і ніч матусю виглядає,
Яблуня старенька, у садочку.

У тривозі ластівки, літають,
Хоч не осінь ще, а тепле літо.
Рідна хата з сумом, пригадає,
Як забрали маму в місто, діти.

В тревоге ласточки летают,
Хотя не осень еще, а теплое лето.
Родной дом с грустью, смотрит,
Маму забирают в город, дети.

На высокие этажи, квартала,
На низкую мамочку во дворе.
Чтобы ночью из окон, наблюдала,
Как за ней в небе, плачут звезды.

Не ломать ветра, не сломать,
Яблоню старушку, в саду.
В слезах умоляла, родная мать,
НЕ везите меня в город, дочь.

Просит меня мать, в беспокойстве,
Когда снова еду в сила.
Сынок, привези мне такой,
Пепин, как у нас в саду была.

Привези мне воды, с колодца,
С нашей колодца, у ворот.
Потому что она мне по ночам снится,
Снится мне, яблоневый цвет.

Не всегда для мамы все что надо,
Мы привозим из родного сила.
Как же вернуть ей то небо,
Тот сад где яблоня цвела.

Догорает свеча, догорает,
Тихой лампадой, в уголке.
День и ночь маму выглядит,
Яблоня старушка, в саду.

В тревоге ласточки летают,
Хотя не осень еще, а теплое лето.
Родной дом с грустью, вспомнит,
Как забрали маму в город, дети.